Довідка про доходи фізичної особи, аби скористатися правом на податкову знижку
Довідка про доходи фізичної особи, аби скористатися правом на податкову знижку
Державна податкова інспекція нагадує, що відповідно до п. п. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податків зобов’язані подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи за встановленою формою.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
При цьому особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку (п. п. «в» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Враховуючи те, що затвердженої форми довідки про доходи, яку повинні надавати податкові агенти на вимогу платника податків, нормами чинного законодавства не передбачено, то довідка надається у довільній формі, в якій, крім загальної інформації про фізичну особу (П. І. Б, реєстраційний номер облікової картки, період роботи), зазначається обов’язково наступна інформація:
- сума нарахованого оподатковуваного доходу (помісячно та загальною сумою);
- розмір та сума податкової соціальної пільги;
- сума нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Податкова амністія: активи, що не підлягають декларуванню
Згідно з п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять:
1) активи (крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (тобто, станом на 31 серпня 2022 року). Якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України (далі – НБУ)/облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ на дату подання декларантом Декларації;
2) нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, в обсязі:
а) об’єкти житлової нерухомості:
квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв.м, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва;
житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;
б) об’єкти нежитлової нерухомості – нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 кв.м;
в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III із змінами та доповненнями (далі – ЗКУ).
Відповідно до ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
- для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
- для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;
- для ведення садівництва – не більше 0,12 га;
- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;
- для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;
- для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га;
3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тис. куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 400 тис. грн, мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду Декларування.
Щодо активів фізичної особи, визначених п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Як оскаржити підакцизні штрафи
Державна податкова інспекція інформує, що відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №481) за порушення норм Закону №481 щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
За порушення норм Закону №481 до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.
Частиною четвертою ст. 17 Закону №481 визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою ст. 17 Закону №481, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується ст. 56 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Пунктом 56.1 ст. 56 ПКУ визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 56.12 ст. 56 ПКУ, якщо відповідно до ПКУ контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну, зокрема, податкову політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Слід зазначити, що відповідно до п. 52 прим. 8 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст. 56 ПКУ (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст. 56 ПКУ.
З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до п. 52 прим. 8 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
На Тернопільщині підвищення зарплати посприяло додатковим надходженням до бюджетів
З початку цього року після проведеної індивідуальної роз’яснювальної роботи із керівниками підприємств, котрі допустили заборгованість із виплати заробітної плати та податкових платежів, вдалося досягти вагомих результатів. Про це повідомили в управліннs податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області. Так, 120 роботодавців виплатили працівникам 11,5 млн грн заборгованої заробітної плати, а до бюджету додатково надійшло 2,6 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 3,6 млн грн єдиного внеску.
У тісній співпраці та чіткій взаємодії з органами місцевої влади щодо контролю за додержанням законодавства про оплату праці проведено роз’яснювальну роботу з керівниками 60 підприємств. Відтак 56 суб’єктів господарювання підвищили рівень виплати заробітної плати. Тож додаткові надходження склали 5,1 млн грн, з яких 2,4 млн грн – податок на доходи фізичних осіб та 2,7 млн грн – єдиний внесок.
Доцільність дотримання норм щодо належної оплати праці роз’яснили також 492 підприємствам та організаціям краю. Тож 450 із них підвищили зарплатню своїм працівникам, сплативши до бюджету 8,3 млн грн податку на доходи та 9,2 млн грн єдиного внеску.
Завдяки активізації роз’яснювальної роботи в липні додатково оформлено трудові відносини із 5446 найманими працівниками.
