Період для нарахування плати за землю фізичним особам
Період для нарахування плати за землю фізичним особам
Відповідно до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку (далі – податок) або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 36. 1 ст. 36 ПКУ податковим обов’язком є обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені, зокрема, ПКУ.
Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3 ст. 36 ПКУ).
Податковий обов’язок відповідно до п. 37.2 ст. 37 ПКУ виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку.
Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Статтею 102 ПКУ визначено строки давності та особливості їх застосування.
Абзацом першим п. 102.1 ст. 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ (абзац четвертий п. 102.1 ст. 102 ПКУ).
Частиною першою ст. 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦКУ.
Враховуючи зазначене, фізичній особі, якій не надсилалися (не вручалися) податкові повідомлення-рішення (контролюючим органом не здійснювалося нарахування плати за землю), податкове зобов’язання з плати за землю нараховується за останні три роки.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Чи треба оподатковувати ПДФО суму відшкодованих комунальних платежів орендодавцю
Відповідно до п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні.
Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 глави 58 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з підпунктами 170.1.1 та 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку – орендодавця щодо доходу, отриманого від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) є орендар.
Відповідно до п. п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Враховуючи викладене, податковий агент при виплаті доходу фізичній особі – орендодавцю, у вигляді сум комунальних платежів, зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) податок на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Нюанси заповнення Додатку 5 до податкової декларації з рентної плати
Згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей від 12 червня 2020 року №№707-730 (далі – Розпорядження КМУ) створено 1469 територіальних громад.
Оновлений довідник місцевих бюджетів на базі змінених кодів Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України (далі – КОАТУУ), затверджено наказом Мінфіну від 10.12.20 №756 «Про внесення змін до довідника місцевих бюджетів» (далі – Наказ №756).
Форма Податкової декларації з рентної плати (далі – декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2016 №927).
Невід’ємною частиною декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. Зокрема, розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води (далі – розрахунок) здійснюється у Додатку 5 до декларації (далі – Додаток 5).
У Додатку 5 заповнюються всі рядки усіх розділів з урахуванням приміток. У разі незаповнення рядка через відсутність значення – він прокреслюються (у разі подання в паперовому вигляді) або не заповнюється (у разі подання засобами електронного зв’язку). Вартісні показники розрахунку зазначаються у гривнях з копійками.
У відповідності до приміток, зазначених у Додатку 5:
- у графі «порядковий № Податкової декларації» зазначається номер декларації, до якої додається цей розрахунок;
- у графі «Розрахунок №» – арабськими цифрами порядковий номер розрахунку, починаючи з 1 (одиниці), послідовно в порядку зростання;
- у рядку 1.1 – звітний (податковий) період, за який подається декларація: квартал – І, ІІ, ІІІ, ІV та рік;
- у рядку 1.2 – при уточненні показників раніше поданої декларації за попередній звітний (податковий) період зазначається податковий період, що уточнюється: квартал - І, ІІ, ІІІ, ІV та рік;
- у рядку 2 – код за ЄДРПОУ платника податку або реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи. Серія та номер паспорта зазначаються фізичними особами, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта;
- у рядку 3 – код КОАТТУ територіальної громади, визначений у Розпорядженнях КМУ та Наказі № 756;
- у рядку 4 – інформація про отриманий документ на спеціальне водокористування (найменування органу, яким видано дозвільний документ, номер дозвільного документа, дата видачі – дд.мм.рррр., строк дії у роках);
- у рядку 5 «Код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ за місцезнаходженням об’єкта» – код КОАТУУ місця здійснення діяльності платника;
- у рядку 6 – код водних об’єктів згідно з Додатком 16 до декларації. Останній розряд коду повинен бути відмінним від «0». Для кожного типу водного об’єкта заповнюється окремий розрахунок (для отримання інформації щодо кодифікації водних об’єктів за типом водного об’єкта та напрямом використання води слід звертатись до установи, де отримано дозвіл на спеціальне водокористування);
- у рядку 7 – розмір встановленого річного ліміту використання води у куб. м. згідно з отриманим дозвільним документом;
- у рядку 8 – обсяг використаної води, визначеної за кодом типу водного об’єкта, який враховується при визначенні податкового зобов’язання з рентної плати з початку року, в куб. м.;
- у рядку 8.1 – первинними водокористувачами зазначається обсяг використаної води в межах установленого річного ліміту згідно з отриманим дозвільним документом, який враховується при визначенні податкового зобов’язання з початку року, в куб. м;
- у рядку 8.2 – первинними водокористувачами зазначається обсяг використаної понад установлений річний ліміт води згідно з отриманим дозвільним документом, який враховується при визначенні податкового зобов’язання з початку року, в куб. м.;
- у рядку 9 та 10 (10.1, 10.2, 10.3 та 10.4) – ставки рентної плати та коефіцієнти до них згідно зі ст. 255 розд. IX Податкового кодексу України (далі – ПКУ);
- у рядку 11 – податкове зобов’язання з початку року, яке визначається за наведеною формулую в цьому рядку. При цьому до ставок рентної плати застосовується показник «V», який становить:
для водних ресурсів, що входять виключно до складу напоїв – 1;
для водних ресурсів для потреб рибництва – 10000;
за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, шахтної, кар’єрної та дренажної води – 100;
у рядку 12 – податкове зобов’язання з початку року за попередній податковий (звітний) період: за I квартал, або за півріччя, або за 9 місяців;
у рядку 13 – податкове зобов’язання за податковий (звітний) квартал;
у рядку 14 – сума податкового зобов’язання, зазначена у рядку 13 Додатка 5 до раніше поданої декларації, що уточнюється у зв’язку із самостійним виявленням помилки;
у рядку 15 – розмір штрафної санкції (десятковим дробом), що застосовується у разі заниження у раніше поданій декларації суми податкових зобов’язань, що самостійно узгоджується платником, визначеної відповідно до п. п. «а» або «б» абзацу четвертого п. 50.1 ст. 50 глави другої розд. II ПКУ;
у рядку 16 – сума штрафу;
у рядку 17 – сума пені, яка нараховується платником самостійно відповідно до ст. 129 ПКУ.
Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»
Місцеві скарбниці Тернопільщини отримали вдвічі більше податку на прибуток
Упродовж січня – березня 2021 року суб’єкти господарювання Тернопільщини сплатили до Зведеного бюджету України 170,7 млн грн податку на прибуток підприємств, а це на 53,5 відсотка більше, ніж очікувалося. Відтак додаткові надходження склали 59,5 млн гривень. При цьому до державного бюджету надійшло 149,5 млн грн цього платежу, що на 47,8 відсотка перевищило очікувані показники або плюс 48,4 млн гривень. Місцеві скарбниці з початку року отримали 21,3 млн гривень, при очікуваних 10,1 млн грн, або вдвічі більше, ніж сподівалися.
До загального фонду зведеного бюджету за перший квартал 2021 року надійшло 3,1 млн грн частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження збільшились на 900 тис. гривень.
У березні 2021 року до зведеного бюджету підприємства перерахували 149,6 млн грн податку на прибуток при очікуваних 94,1 млн грн, а це 58,9 відсотка додатково.
